З

Зняття з реєстрації місця проживання і виселення

Оновлено: листопад 2026
 
Власник квартири хоче зняти з реєстрації колишнього члена сім'ї, орендаря чи родича, який давно там не живе. Інший варіант: людина проживає в квартирі і відмовляється виїжджати. Це два різні питання. Зняття з реєстрації — адміністративна процедура, яку з 2022 року часто можна пройти без суду. Втрата права користування житлом і виселення — це спір про право, і вирішує його лише суд.
 
Зняття з реєстрації без суду
 
Зняти особу з реєстрації можна:
  • за її власною заявою, у ЦНАП або через портал «Дія»;
  • за заявою власника житла приватної форми власності щодо повнолітньої особи, зареєстрованої в цьому житлі. Згода самої особи не потрібна;
  • на підставі свідоцтва про смерть, рішення суду та в інших випадках, передбачених законом.
Обмеження для заяви власника:
  • якщо житло має кількох співвласників, потрібна згода іншого співвласника;
  • дитину знімають з реєстрації разом із батьками, на яких подано заяву. Але якщо власником житла є один із батьків дитини, за його заявою дитину з реєстрації не знімають;
  • процедура стосується лише житла, яке належить заявнику на праві приватної власності. Для неприватизованого, службового чи гуртожиткового житла потрібне рішення суду.
Власник подає паспорт, документ про право власності і заяву. Сплачується адміністративний збір. Особа, яку зняли з реєстрації, може оскаржити це рішення до органу реєстрації або до суду.
 
Реєстрація ≠ право користування
Найпоширеніша помилка — вважати, що після зняття з реєстрації людина втрачає право жити в квартирі. Це не так. Реєстрація лише фіксує адресу. Якщо особа вселилася як член сім'ї власника, наприклад як подружжя, дитина чи батьки, вона має право користування житлом незалежно від реєстрації (ст. 405 Цивільного кодексу України). Якщо вона там проживає і не виїжджає добровільно, виселити її можна лише за рішенням суду (ст. 109 Житлового кодексу Української РСР).
 
Самостійно змінювати замки, виносити речі чи не пускати людину в житло без рішення суду не можна. Це самоуправство. Об'єднана палата КЦС ВС у постанові від 7 вересня 2026 року у справі № 308/16652/23 підтвердила: особа, яку фактично виселили без рішення суду, може вимагати вселення і відшкодування шкоди.
 
Втрата права користування житлом
Суд визнає особу такою, що втратила право користування житлом, у таких випадках:
  • член сім'ї власника відсутній без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю з власником або законом (ч. 2 ст. 405 ЦК);
  • наймач чи член його сім'ї в державному або комунальному житлі відсутній понад шість місяців без поважних причин (ст. 71, 72 ЖК). Окремо від тимчасової відсутності суди розглядають остаточний виїзд на інше постійне місце проживання (ст. 107 ЖК).
Позивач доводить сам факт тривалої відсутності. Відповідач може довести, що причини відсутності поважні. Суди визнають поважними, зокрема, такі обставини:
  • військова служба. Мобілізований не може втратити право користування житлом через відсутність під час служби (постанова КЦС ВС від 10 червня 2026 року у справі № 161/16767/23);
  • конфлікт, через який власник чи інші мешканці не пускали людину в житло;
  • лікування, навчання, робота в іншому місті за умови, що особа зберігала інтерес до житла.
Тривале перебування за кордоном саме по собі не означає втрату права користування. Суд з'ясовує, чи людина остаточно втратила зв'язок з житлом та інтерес до нього: чи вивезла речі, чи платить за житло, чи має інше постійне житло. Право користування чужим житлом має речовий характер, тому припинити його можна лише з підстав, визначених статтями 405 і 406 ЦК (постанова КЦС ВС від 25 вересня 2024 року у справі № 161/15630/22).
 
Пропорційність
Позбавлення житла є найсуворішим втручанням у право на повагу до житла за ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Тому навіть за наявності формальних підстав суд оцінює, чи таке втручання пропорційне. Він враховує вік, стан здоров'я, наявність дітей, наявність іншого житла у відповідача. Через це позов щодо літньої людини чи родини з дітьми, яким нікуди переїхати, потребує особливо ретельного обґрунтування.
 
Виселення
Вимогу про виселення заявляють разом із вимогою про визнання особи такою, що втратила право користування, або окремо, якщо особа взагалі не мала права вселятися. Наприклад, колишній орендар після закінчення договору чи особа, яка вселилася без згоди власника (ст. 391 ЦК). Для наймачів державного і комунального житла ЖК передбачає окремі підстави виселення, зокрема систематичне руйнування житла чи неможливість спільного проживання (ст. 116 ЖК).
 
Якщо місце перебування відповідача невідоме, справу розглядають з викликом через оголошення на офіційному вебсайті судової влади. Рішення, ухвалене без його участі, можна переглянути, якщо він з'явиться і доведе поважні причини.
 
Порядок і строки
Позов подають до місцевого загального суду за місцезнаходженням житла (ст. 30 Цивільного процесуального кодексу України). Судовий збір за немайнову вимогу фізичної особи становить 1 331,20 грн у 2026 році за кожну вимогу. Рішення про виселення виконує державний або приватний виконавець.
 
Послуги фірми
  • аналіз підстав для зняття з реєстрації і вибір між адміністративною процедурою та судом;
  • супровід зняття з реєстрації в ЦНАП за заявою власника;
  • оскарження незаконного зняття з реєстрації;
  • позови про визнання особи такою, що втратила право користування житлом;
  • позови про виселення і усунення перешкод у користуванні житлом;
  • захист осіб, яких намагаються виселити, зокрема військовослужбовців і осіб, які перебувають за кордоном;
  • позови про вселення і відшкодування шкоди після самоправного виселення;
  • супровід виконання рішень про виселення.